Історія школи

1928 р. Будівельна бригада на будівництві Лебединської середньої школи №2

Школа в довоєнний період

В центрі села при Георгіївській церкві діяла церковно-приходська школа, відмічена під час відвідин Лебедина Київським митрополитом Арсенієм у 1863 році. У 1866 р. в цій школі була вакансія вчителя з оплатою 50 карбованців на рік і сюди був направлений вчитель Іван Панасевич.

В кінці 1874 року на сході села було вирішено відкрити в Лебедині однокласну міністерську школу. Для цього планувалося використати колишнє приміщення волосного управління, що було розташоване навпроти сучасного продуктового магазину в центрі села(знесене у 70-х роках ХХ століття).

Лебединська громада вирішила виділити на цю школу 200 крб., а решту 226 крб. до річної потреби, просити в Міністерстві Народної Освіти Росії. З відповідним клопотанням звернувся до Київського учбового округу інспектор народних училищ Гаврило Солнцев і вже 24 травня 1875 року (досить оперативно як для тих часів) Міністерство повідомило про позитивне вирішення цього питання і виділило з 1 липня 1875 р. відповідні кошти.

Однокласна міністерська школа забезпечувала початкову освіту. Діти там навчалися три роки і їх за цей час вчили читати, писати і рахувати. Якість навчання була невисокою та й відвідування її учнями було несистематичне. Колишній учень цієї школи Рудас І.Г. пригадував, що деякі учні ходили по три роки в перший клас аби опанувати абетку, а про табличку множення годі було й говорити.

Що ж до існуючої на той час церковно-приходської школи, то вона була перенесена в приход Преображенської церкви у приміщення, що було розташоване навпроти колишньої пекарні. Там довгий час, понад 30 років, вчителював Пелих Федот Антонович. Зарплату йому видавав священник Преображенської церкви І.П.Гребіновський. У школі навчалось 40-42 учні.

У 1926 році на сільському сході з ініціативи Кохна Арсенія Прокоповича, Скрипника Пилипа Григоровича, Гудзя Якова Власовича, Керекеші Ілька, Лакосника Сергія Миколайовича та ін. вирішено побудувати в центрі села в колишньому монастирському саду нову школу. Будівництво велося на громадських засадах. Для цього громада вирішила розібрати старий сільський громадський хлібний склеп, що розташовувався на околиці села. Частину коштів виділив місцевий бюджет та районний відділ освіти. Також збирали будівельні матеріали з індивідуальних господарств та з розкуркулених.

Підготовка до будівництва школи розпочалася у 1926 році, а на весні 1927 року розгорнулось будівництво. Цього ж року заклали фундамент та провели деякі роботи по заготівлі лісоматеріалу, цегли тощо. Районний технік-будівельник т.Шліхта давав вказівки як краще звести школу та склав проект будови. Вона була запланована як семирічна. На школу було асигновано 38 тис. карбованців. Їх вистачило тільки на дерев`яну, а не цегляну школу. Та селяни не погоджувалися з цим. Вони говорили, що така школа не вистоїть довше 15-20 років. Гроші на будівництво було взято із коштів самообкладання селян,які збирались протягом трьох років. Розмір самообкладання брався із тьох групп населеня; 1 група - заможні селяни, які щороку сплачували по 60 крб., 2 група - селяни-середняки - по 40 крб., 3 група - селяни-бідняки - по 20 крб. Найбідніші селяни були звільнені від цієї сплати. На будівництво школи приймались добровільні пожертвування селян, а ще залучили 5 підвід лісоматеріалу розкуркуленого Якова Демидовича Халімона.

Керувала будівництвом шкільна комісія, що складалась з учителів. Відповідальним був Керекеша Ілля Артемович. Школу збудували з дерева, а ззовні облицювали цеглою. На будівництво було затрачено три роки.

Лебединці отримали нову школу завдяки праці таких людей: тодішнього голови сільської Ради Колота Федота Пилиповича та майстрів-односельців -Коваленка Василя Сидоровича, Пильгуна Михайла Павловича, Малюка Пилипа Хомовича, Зозулі Микити Йосиповича, Скрипника Пилипа Григоровича, Погасія Григорія Тимофійовича, Кравця Дороша Юхимовича, Кравця Андрія Тарасовича, Канави Павла Івановича, Кохна Арсена Прокоповича, Овсієнка Гаврила, Скринника Степана, Йосипенка Феодосія, Зозулі Олександра, Полатайка Тимоша, Полатайка Марка, Полатайка Сергія , Темненка Макара, Скрипника Тодося, Зінченка Костянтина, Москалика Афанасія. У 1930 році будівництво було закінчено, голова сільської ради Кохно А.П. урочисто передав ключі директорові Бондаренку М.Г.

На початку 30-х років всюди почали відкриватись середні школи й тому виникла потреба добудували ще 4 класи. Цю добудову було зроблено в 1937 році, і школа стала середньою.

Лебединська середня школа №2 у 1939-1940 навчальному році

Фото 1938 року, учні 6-7 класів та вчителі школи

Школа в повоєнний період

Навчальний процес у школі розпочався навесні 1944 року. Спочатку директором школи була старенька вчителька з великим досвідом роботи - Онищенко Марія Трифонівна. А коли почали прибувати демобілізовані, то директором призначили Іваненка Омеляна Олександровича. В роки війни він був командиром роти, воював на другому Українському фронті, за мужність і відвагу був нагороджений медалями: «За перемогу над Німеччиною», «За оборону Кавказу» , «За доблесний труд в Великой Отечественной войне».

Хоч школа була невеликою, та учнів налічувалось у ній багато, про що свідчать ось ці дані, взяті з архівних класних журналів за 1949-1950 н.р.: всього навчалось 895 учнів, нараховувалось 25 класів з такою наповнюваністю:

1А клас -35 учнів 4А - 37 5Г - 37

1Б клас - 35учнів 4Б - 35 6А - 37

1в клас -35 учнів 4В - 37 6Б - 37

2А - 44 4Г - 32 6В - 38

2Б - 46 4Д - 33 7 - 27

3А - 38 4Є - 36 8 - 18

3Б - 39 5А - 37 9 - 17

3В - 36 5Б - 39 10 - 14

3Г - 38 5В - 38

Як бачимо, початкова та середня ланка класів були досить багаточисельні: від трьох до шести паралельних класів по 35-46 учнів.

З 1930 по 2005 рік школа існувала як середня загальноосвітня. З 2005 року реорганізована в навчально-виховний комплекс з дошкільним навчальним закладом. З 1961 року старшою піонервожатою у школі стала працювати Малюта (Коливай) Валентина Панасівна, яка у 1968 році була обрана делегатом ІІІ з'їзду вчителів України, а в 1978 році їй було присвоєно почесне звання «Заслужений вчитель УРСР» та знову була обрана делегатом VI Всесоюзного з'їзду вчителів у 1988 році. Вона створила у 1972 році наукове географічне товариство «Глобус», яке за роки своєї діяльності було нагороджене 72 дипломами і грамотами та двома ювілейними медалями: Семенова-Тянь-Шаньського і С.В.Колесникова.

Коливай В.П. на Всесоюзному з'їзді вчителів

Члени наукового географічного товариства "Глобус" на Всеукраїнській науковій конференції юних географів в Києві, 1979 р.

Зустріч глобусівців з О.А.Захаренком

Протягом 1983-1987 років заступником директора з навчально-виховної роботи працювала Валентина Прокопівна Жуковська - заслужений вчитель УРСР.З 1960 року учителем музики працював Коливай Ілля Іванович, засновник хору «Лебединські козаки» - неодноразовий переможець обласного конкурсу «Таланти твої, Черкащино», дипломант ІХ міжнародного фольклорного фестивалю в м. Суми, якому у 1994 році Міністерством освіти і науки присвоєно звання «зразковий дитячий коллектив».

Зразковий дитячий колектив "Лебединські козаки", керівник І.І.Коливай

У школі навчались: Губа Павло Іванович - доктор історичних наук;Рудас Андрій Прокопович - селекціонер, доктор с/г наук; Лозовий Анатолій Олексійович - кардіохірург, професор медицини, директор центру аритмологів України, завідуючий відділенням ритму серця клініки ім. Амосова; Волик Микола Семенович, Лепча Дарія Миронівна - заслужені лікарі України; Кравченко Володимир Степанович - заслужений будівельник України, начальник будівельного тресту «Київбуд»;Волик Олександр Миколайович - доктор економічних наук, магістр міжнародної торгівлі, працює в США;Кравченко Дмитро Вікторович - голова наглядової ради ПАТ «Лебединський насіннєвий завод»; Волик Микола Антонович - генерал-майор артилерії. Перший випуск 11 класу в школі відбувся у 1938 році.

На 20220 р. у школі обладнано 20 навчальних кабінетів. До послуг учнів : мережа Інтернет, бібліотека, їдальня з двома обідніми залами, комбінована майстерня, для двох дошкільних груп обладнано спальні, ігрові та навчальні кімнати, внутрішні вбиральні. Діє комп'ютерний клас, де діє 10 комп'ютерів, чотири навчальних кабінети обладнані смарт-телевізорами. В початкових класах 3 кабінети ( 1 і 2,3 класів) облаштовані за вимогами НУШ.

Всі учителі володіють методикою використання інформаційних технологій. Для задоволення освітніх запитів дітей та учнівської молоді у школі діє 8 гуртків, якими охоплено 90% учнів. У школі діє дитяча організація «2 сотня Лебединського козацького куреня імені П. Дорошенка».

З 1965 року у школі працює шкільний музей Бойової Слави, в якому зібрано понад 400 експонатів.

На базі НВК працює філіал Матусівської дитячо-юнацької спортивної школи (секція футболу), вихованці якої є неодноразовими переможцями та призерами районних, обласних та республіканських турнірів.